Загальна характеристика:
міжнародна непатентована назва: pegfilgrastim;
основні властивості лікарської форми: пегфілграстим - ковалентний кон’югат філграстиму (рекомбінантного людського гранулоцитарного колонієстимулюючого фактору) з одною молекулою поліетиленгліколю (ПЕГ) 20 кДа. Філграстим виробляється біосинтетичним методом за технологією рекомбінантної ДНК за допомогою E.coli (К12). Препарат являє собою прозорий, безбарвний розчин.
Якісний та кількісний склад:
діюча речовина: 6 мг пегфілграстиму;
допоміжні речовини: натрію ацетат, сорбітол, полісорбат 20, вода для ін’єкцій.
Форма випуску.
Розчин для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група.
Колонієстимулюючий фактор. Код за АТС: L 03А А 13
Імунобіологічні і біологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Гемопоетичний фактор росту.
Пегфілграстим - ковалентний кон’югат філграстиму (рекомбінантного людського гранулоцитарного колонієстимулюючого фактору [Г-КСФ]) з одною молекулою поліетиленгліколю (ПЕГ) 20 кДа. Пегфілграстим має пролонговану дію в результаті зниження ниркового кліренсу.
Підвищення рівня лейкоцитів у крові (лейкоцитоз) є прогнозованим наслідком введення пегфілграстиму. Про інші побічні явища, притаманні безпосередньо лейкоцитозу, не повідомлялося. Підвищення рівня лейкоцитів у крові є тимчасовим явищем і не суперечить фармакодинамінчній дії пегфілграстиму.
Аналогічно філграстиму, пегфілграстим регулює утворення і вивільнення нейтрофілів з кісткового мозку, значно збільшує кількість нейтрофілів з нормальною або підвищеною функціональною активністю (хемотаксис і фагоцитоз) у периферичній крові протягом 24 год. та викликає незначне збільшення кількості моноцитів та/або лімфоцитів. Однократне введення пегфілграстиму після кожного циклу мієлосупресивної цитостатичної терапії знижує тривалість нейтропенії і частоту виникнення фебрильної нейтропенії.
Фармакокінетика.
Після одноразового підшкірного введення максимальна концентрація (TCmax) пегфілграстиму досягається через 16-120 ч. Концентрація пегфілграстиму в сироватці крові підтримується протягом періоду нейтропенії після мієлосупресивної хіміотерапії. Розподіл пегфілграстиму обмежується плазмою. Виведення пегфілграстиму нелінійне, дозозалежне. Кліренс, в основному, здійснюється нейтрофілами (> 99%) і знижується зі збільшенням дози пегфілграстиму.
Відповідно до саморегулюючого механізму кліренсу, концентрація пегфілграстиму в сироватці швидко знижується з початком відновлення числа нейтрофілів.
Порушення з боку нирок та печінки не впливають на фармакокінетику пегфілграстиму.
Літній вік
Фармакокінетика пегфілграстиму у пацієнтів старше 65 років аналогічна фармакокінетиці дорослих.
Показання для застосування.
Нейтропенія, фебрильна нейтропенія з метою зменшення тривалості нейтропенії та частоти фебрильної нейтропенії, а також частоти виникнення інфекцій в результаті фебрильної нейтропенії у дорослих хворих, що одержують інтенсивну мієлосупресивну хіміотерапію цитотоксичними препаратами з приводу злоякісних захворювань (за виключенням хронічного мієлолейкозу та мієлодиспластичного синдрому).
Особливі групи хворих.
Діти: рекомендацій по застосуванню Неуластиму у дітей і підлітків у віці до 18 років немає (недостатньо даних).
Спосіб застосування та дози.
Дорослим (≥ 18 років) підшкірно 6 мг препарату (один шприц-тюбик) через 24 год. після проведення кожного циклу цитотоксичної хіміотерапії.
Інструкція по застосуванню препарату
Шприц-тюбик з препаратом Неуластим призначений тільки для одноразового застосування.
Препарат Неуластим являє собою стерильний розчин без консервантів.
Перед введенням розчину Неуластиму слід оглянути на наявність сторонніх видимих домішок. Допускається введення тільки прозорого та безбарвного розчину.
Надмірне струшування може зруйнувати пегфілграстим, що робить його біологічно неактивним.
Перед ін’єкцією розчин в шприці слід зігріти до кімнатної температури.
Будь-який невикористаний препарат або його залишки слід знищити у відповідності до санітарних вимог.
Побічна дія.
Побічні ефекти, зареєстровані під час клінічних досліджень:
Найбільш часто спостерігався слабкий або помірний біль в кістках, який у більшості випадків проходить самостійно або знімається звичайними анальгетиками.
З боку шлунково-кишкового тракту нудота спостерігалася частіше у здорових добровольців, ніж у пацієнтів, що отримували хіміотерапію.
Дуже часті (>10%) і часті (>1%, <10%) побічні ефекти, зареєстровані в клінічних дослідженнях:
З боку кістково-м’язової системи: дуже часто – слабкий або помірний біль в кістках. Часто: артралгія, міалгія, біль в спині, кінцівках та шиї.
Організм в цілому: часто - біль в грудній клітці (некардіальний), больові відчуття.
З боку нервової системи: часто – головний біль.
Місцеві реакції: часто – біль в місці ін’єкції.
З боку лабораторних показників: дуже часто – зворотне, незначне або помірне підвищення лужної фосфатази і лактатдегідрогенази; часто – зворотне, незначне або помірне підвищення сечової кислоти.
Побічні ефекти, зареєстровані у після реєстраційному періоді:
З боку шкіри та підшкірних тканин: реакції алергічного типу, включаючи анафілаксію, шкірний висип, кропив’янку, ангіоневротичний набряк, задишку та гіпотензію були рідко зареєстровані у пацієнтів, що отримували пегфілграстим та спостерігались на початку або в результаті лікування. У випадку серйозної алергічної реакції слід провести відповідне лікування та ретельно спостерігати за пацієнтом декілька днів. Застосування пегфілграстиму слід припинити.
З боку шлунково-кишкового тракту: дуже рідко повідомлялося про випадки розриву селезінки під час лікування пегфілграстимом.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до пегфілграстиму, філграстиму або до будь-якого компонента препарату. Нейтропенія при хронічному мієлолейкозі та мієлодиспластичних синдромах. Одночасне застосування цитотоксичної хіміо- та променевої терапії.
Передозування.
При підшкірному введенні одноразових доз по 300 мкг/кг невеликій кількості здорових добровольців і пацієнтів з недрібноклітинним раком легень серйозних побічних явищ не спостерігалося. Побічні явища були подібні до тих, що спостерігалися у пацієнтів, яким вводилися менші дози пегфілграстиму.
Особливості застосування.
Не можна струшувати препарат!
Лікування Неуластимом повинно проводитись лише під контролем онколога або гематолога, які мають досвід застосування Г-КСФ.
Нечисленні клінічні дослідження свідчать, що швидкість одужання при прийомі пегфілграстиму і філграстиму при тяжкій нейтропенії можна порівняти з таким у пацієнтів з denovo гострою мієлоїдною лейкемією. Але довготривалий ефект Неуластиму не підтвердився при гострій мієлоїдній лейкемії (ГМЛ); тому у цій групі пацієнтів препарат слід застосовувати обережно.
Гранулоцитарний колонієстимуюючий фактор може сприяти росту мієлоїдних клітин, в тому числі злоякісних клітин; дію in vitro та подібну дію можна спостерігати на деяких немієлоїдних клітинах in vitro.
Безпека і ефективність Неуластиму не вивчалася у пацієнтів з мієлодиспластичним синдромом, хронічною мієлогенною лейкемією, а також у пацієнтів з вторинною ГМЛ; тому препарат не слід застосовувати таким пацієнтам. Особливу обережність слід виявляти при діагностуванні бласттрансформації гострої мієлоїдної лейкемії в хронічну мієлоїдну лейкемію.
Безпека та ефективність застосування Неуластиму пацієнтам віком < 55 років, з вперше діагностованою ГМЛ, з цитогенетикою t(15;17), не доведена .
Неуластим з дуже великою обережністю слід застосовувати у хворих, що отримували високодозовану хіміотерапію, так як безпечність та ефективність Неуластиму у цих хворих не вивчалась.
Кашель, лихоманка і задишка у поєднанні з рентгенологічними інфільтративними змінами, погіршенням функції легень і збільшенням кількості нейтрофілів можуть бути ознаками респіраторного дистресс-синдрому у дорослих (РДС). В цьому випадку Неуластим слід відмінити та призначити відповідне лікування.
Зареєстровані окремі випадки розриву селезінки після застосування пегфілграстиму, деякі – з фатальним наслідком. Слід ретельно контролювати розміри селезінки. Слід попередити можливість розриву селезінки у хворих зі скаргами на біль в верхній лівій частині живота або в верхній частині лівого плеча.
Монотерапія Неуластимом не виключає розвитку тромбоцитопенії і анемії при продовжені мієлосупресивноі хіміотерапії в повній дозі. Рекомендується регулярно визначати число тромбоцитів і гематокрит.
Неуластим не слід застосовувати вище рекомендованих доз для збільшення дози цитотоксичної терапії.
Неуластим слід застосовувати з дуже великою обережністю у хворих з серпоподібноклітинною анемією через можливість розвитку кризу серпоподібноклітинної анемії. Лікарі повинні з обережністю розглядаючи можливість застосування пегфілграстиму у таких пацієнтів та призначати препарат лише після ретельної оцінки потенційних ризиків і користі.
Безпечність і ефективність пегфілграстиму при мобілізації периферичних стовбурових клітин крові у хворих відповідним чином не оцінювались.
Підвищена гематопоетична активність кісткового мозку в результаті терапії фактором росту асоціювалась з транзиторними позитивними змінами в кістці при досліджені методами візуалізації. Це слід брати до уваги при тлумаченні результатів зображення кістки при досліджені методами візуалізації.
Вагітність і лактація.
Безпечність Неуластиму для вагітних жінок не встановлена. При призначенні Неуластиму вагітним варто співвіднести очікуваний терапевтичний ефект із можливим ризиком для плоду. Невідомо, чи проникає Неуластим у грудне молоко, тому застосовувати Неуластим у матерів-годувальниць не рекомендується.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Цитотоксична хіміотерапія. Через можливу чутливість мієлоїдних клітин, що швидко діляться до цитотоксичної терапії, Неуластим слід вводити через 24 год. після введення цитотоксичних хіміотерапевтичних засобів.
При дослідженні у тварин при застосуванні Неуластиму разом з 5-фторурацилом (5-FU) або іншими антиметаболітами, спостерігається розвиток мієлосупресії.
Взаємодія з іншими гемопоетичними факторами росту та цитокінами невідома.
Можливість взаємодії з літієм, котрий також сприяє вивільненню нейтрофілів, спеціально не досліджували. Немає підтвердження, що дана взаємодія може бути небезпечна.
Ознак взаємодії Неуластиму з іншими лікарськими засобами на даний час не відмічено.
Несумісність: Неуластим несумісний з розчином натрію хлориду.
Умови зберігання.
Зберігати у холодильнику при температурі від +2° до +8°С в недоступному для дітей та захищеному від світла місці. Не заморожувати!
Препарат Неуластим можна зберігати при кімнатній температурі (не вище 30°С) протягом максимального одноразового періоду не більше 72 год.
Термін придатності.
2 роки.
Умови відпуску.
За рецептом.
Пакування
По 6 мг/0,6 мл в шприц-тюбику, 1 шприц-тюбик разом з 1 голкою для ін’єкцій в картонній упаковці.
Виробник.
Ф.Хоффманн-Ля Рош Лтд., Швейцарія.
Препарат Neulastim® продається за ліцензією компанії Кирин-Амген Інк.
Препарат Neulastim® є зареєстрованою торговою маркою компанії Амген Інк.
Адреса.
Грензахерштрассе 124, СН-4070 Базель, Швейцарія.
Про всі випадки незвичайних реакцій необхідно інформувати:
- МОЗ України Головне санітарно-епідеміологічне управління (03115 м. Київ, вул. Грушевського, 7, тел.: 253-52-03);
- Державну службу лікарських засобів та виробів медичного призначення (03115 м. Київ, п-т. Перемоги, 120, тел.: 424-72-53);
- ДП "Центр імунобіологічних препаратів" (03038 м. Київ, вул. М. Амосова, 5 тел.: 275-24-66);
- Представництво Хоффман-Ла Рош Лтд в Україні (01001 м. Київ, Музейний провулок, 2-б; тел.:490-70-50; факс: 490-70-29).
